Протидія корупції

ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ: СЬОГОДЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

Боротьба, протидія та запобігання корупції було, є та буде одним з пріоритетних завдань кожної сучасної держави. Не є виключенням і Україна, котра намагається широко крокувати в європейському напрямку. Для початку, давайте дізнаємося що ж таке «корупція».

Корупція (від лат. Corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

Варто зазначити, що за роки незалежності України законодавче визначення поняття «корупція»  деформувалося й стало ширшим. Так, у Законі України  «Про боротьбу з корупцією»  від  5 жовтня 1995 року в статті 1 корупція визначається як діяльність  осіб, уповноважених   на   виконання  функцій  держави,  спрямована  на протиправне використання  наданих  їм  повноважень  для  одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Міжнародно-правові акти також містять визначення поняття «корупція». Так, наприклад, у Цивільній конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованій Україною ще в 2005  році,  корупцію визначено як «прямі чи опосередковані вимагання,  пропонування, дачу або одержання хабара чи будь-якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, які порушують належне виконання будь-якого обов'язку особою, що отримує хабара, неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи».

Варто звернути увагу на регулювання питань протидії корупції на законодавчому рівні. Наприкінці 2014 року антикорупційне законодавство значно оновилося та зазнало змін. Давайте розглянемо основні з них.

23 жовтня 2014 року Президент України підписав ряд законів щодо боротьби з корупцією – «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання корупції», «Про засади антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів», ухвалених Верховною Радою України 14 жовтня 2014 року.

Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України», який набув чинності 26 січня 2015 року, передбачає створення спеціального державного правоохоронного органу, завданням якого є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які становлять загрозу національній безпеці, вчиненим вищими посадовими особами.

Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки», який набув чинності 26 жовтня 2014 року, передбачає визначення комплексу першочергових заходів, спрямованих на зменшення рівня корупції в Україні та формування бази для антикорупційних реформ.

Варто детальніше зупинитися на дослідженні Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон). Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Закон набув чинності  26 жовтня 2014 року та вводиться у дію з 26 квітня 2015 року. Він передбачає комплексне реформування системи протидії корупції у відповідності до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав.

На відміну від попереднього Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», новий Закон передбачає наступні нововведення:

·      створюється Національне агентство з питань запобігання корупції, яке займатиметься формуванням і реалізацією державної антикорупційної політики;

·      матиме місце зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, яке здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи;

·      щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

·      Національне агентство забезпечуватиме відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства;

·      Національне агентство здійснюватиме вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

·      змінюються обсяги відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

 

Закон визначає поняття «корупції», як використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, або, відповідно, обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

У статті 3 Закону визначено три групи осіб, на яких поширюється його дія. До першої групи віднесено осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (наприклад, Президент України, народні депутати України, судді, прокурори тощо). До другої групи віднесені особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто посадові особи юридичних осіб публічного права, також аудитори, нотаріуси та інші. До третьої групи віднесені особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків у юридичних особах приватного права.

Однією з новел нового Закону є створення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі Національне агентство). Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Детальніше склад та повноваження Національного агентства описані в Законі.

Засади антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) визначаються Верховною Радою України. Верховна Рада України щороку не пізніше 1 червня проводить парламентські слухання з питань ситуації щодо корупції, затверджує та оприлюднює щорічну національну доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики.

Статтею 21 Закону передбачено участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, запитувати та одержувати від органів державної влади інформацію про діяльність щодо запобігання корупції, брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції, проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції, здійснювати інші не заборонені законом заходи.

Закон встановив обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22), щодо одержання подарунків (стаття 23), щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25), щодо спільної роботи близьких осіб (стаття 27).

Суб’єктам, які підпадають під дію Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Статтею 27 Закону передбачено обмеження спільної роботи близьких осіб (визначення терміну «близькі особи» передбачає стаття 1 Закону). На відміну від попереднього Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», де використовувався термін «безпосереднє підпорядкування», у новому Законі вказано, що його суб’єкти «не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам».

У п’ятому розділі Закону передбачений порядок запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Також у Законі передбачене так зване зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, яке здійснюється шляхом усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду або ж звільнення особи.

Так, наприклад, переведення особи здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований. Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою такої особи. Звільнення такої особи з займаної посади у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Розділ шостий Закону присвячений правилам етичної поведінки. Закон зобов’язує суб’єктів неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Закон передбачає обов’язок суб’єктів  цього Закону щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Національне агентство проводить контроль щодо своєчасності подання, правильності та повноти заповнення, логічний та арифметичний контроль декларацій, поданих суб’єктами декларування.

Закон передбачає порядок здійснення моніторингу способу життя суб’єктів декларування. Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування. Моніторинг способу життя суб’єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб’єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

Восьмий розділ Закону присвячений захисту викривачів. Особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - це особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави.

Також Законом передбачене створення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством.

У розділі десятому Закону передбачені заходи запобігання корупції у діяльності юридичних осіб. Юридичні особи забезпечують розробку та вжиття заходів, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання і протидії корупції у діяльності юридичної особи. Керівник юридичної особи забезпечує регулярну оцінку корупційних ризиків у її діяльності і здійснює відповідні антикорупційні заходи. Для виявлення та усунення корупційних ризиків у діяльності юридичної особи можуть залучатися незалежні експерти, зокрема для проведення аудиту.

Наступний розділ має назву «Відповідальність за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення та усунення їх наслідків». За вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень суб’єкти цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. У разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до юридичної особи у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, застосовуються заходи кримінально-правового характеру.

Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника установи,  в якій вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.

Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку. Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої особи. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним. Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку.

У прикінцевих положеннях закону передбачено внесення змін до деяких законодавчих актів України. Вважаємо за необхідне висвітлити основні з них.

Так, статтю 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) доповнено частинами п’ятою та шостою, які регламентують призначення такого покарання, як «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю». Окрім того, КУпАП доповнений такими статтями, як «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків», «Порушення вимог фінансового контролю», «Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень», «Невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції». За адміністративні правопорушення, передбачені цими статтями передбачене покарання у вигляді накладення штрафу.

Основним доповненням до Кримінального кодексу України (далі ККУ), яке стосується протидії корупції, є посилення відповідальності за статтею 172 «Грубе порушення законодавства про працю». У даній статті вказано, що за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю передбачене покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, або виправні роботи.

Окрім того, до ККУ внесено статтю 3661 «Декларування недостовірної інформації». Кримінальне правопорушення, передбачене даною статтею, карається позбавленням волі, а також додатковим покаранням у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Отже, ознайомившись із Законом України «Про запобігання корупції», ми доходимо до висновку, що існуючі нововведення є значним кроком до подолання корупції. Новостворені для боротьби з корупцією органи, імплементація нових механізмів та програм по боротьбі з корупцією як у діюче законодавство, так і в свідомість пересічних громадян зобов’язані принести свої плоди та значно знизити кількість корупційних та пов’язаних з ними правопорушень.

Хочеться висловити усім читачам наше глибоке переконання у тому, що корупцію, як явище, що «отруює» та знищує суспільство, можна викорінити та подолати. Головне – це небайдужість кожного громадянина України, активна участь та зайняття правильної громадської позиції по відношенню до такого складного і тривалого процесу, як запобігання, протидія та знешкодження корупції раз і назавжди!

 



УТВОРЕННЯ НОВИХ ДЕРЖАВНИХ СТРУКТУР ТА ЗМІНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА – ЕФЕКТИВНИЙ ШЛЯХ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

 

26 квітня 2015 року вступає в дію Закон України «Про запобігання корупції».

З метою удосконалення антикорупційного законодавства в частині функціонування Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції, системи прокуратури України, а також для реалізації антикорупційного пакету законів, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12 лютого 2015 року внесено ряд змін в деякі законодавчі акти.

У цій статті ми детальніше ознайомимо Вас з основними положеннями про Національне антикорупційне бюро України та змінами до законодавчих актів з приводу його функціонування.

Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Вказаний Закон передбачає створення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство).

Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Національне агентство, у межах, визначених Законом України «Про запобігання корупції» та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України.

Повноваження Національного агентства із запобігання корупції:

— аналіз стану запобігання й протидії корупції, статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації щодо ситуації по корупції;

— розробка проектів Антикорупційної стратегії і держпрограми з її виконання;

— підготовка та подання в Кабінет Міністрів України проекту національної доповіді щодо реалізації основ антикорупційної політики;

— формування та реалізація антикорупційної політики, розробка проектів нормативно-правових актів з цих питань;

— організація проведення досліджень з питань вивчення корупції;

— забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;

— інші повноваження, визначені законом.

 

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» внесено зміни до деяких законодавчих актів України. Розглянемо основні з них.

 

Розпочнемо з Кодексу України про адміністративні правопорушення, у частині третій статті 38 якого вказано, що «адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення». Окрім того, Кодекс доповнено статтею «Невиконання законних вимог посадових осіб Національного антикорупційного бюро України», де передбачене покарання у вигляді штрафу за ненадання інформації Національному антикорупційному бюро України на запит його посадових осіб, надання завідомо недостовірної інформації чи не в повному обсязі, порушення встановлених законом строків її надання, повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них збирається така інформація, або невиконання інших законних вимог посадових осіб Національного антикорупційного бюро України.

 

Зміни внесені також до Кримінального кодексу України (далі ККУ). У примітці до статті 45 вказано, що корупційними злочинами відповідно до ККУ вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 ККУ.

Корупційними злочинами, відповідно до ККУ, є:

 привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;

 викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем;

 викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем;

викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем;

викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням;

порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження;

викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем;

нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням;

зловживання владою або службовим становищем;

зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги;

прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою;

незаконне збагачення;

підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

підкуп особи, яка надає публічні послуги;

пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі;

зловживання впливом.

 

У частині п’ятій статті 354 вказано, що «особа, яка запропонувала, пообіцяла або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 354, 368-3, 368-4, 369, 369-2 ККУ, якщо після пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди вона - до отримання з інших джерел інформації про цей злочин органом, службова особа якого згідно із законом наділена правом повідомляти про підозру, - добровільно заявила про те, що сталося, такому органу та активно сприяла розкриттю злочину, вчиненого особою, яка одержала неправомірну вигоду або прийняла її пропозицію чи обіцянку. Зазначене звільнення не застосовується у разі, якщо пропозиція, обіцянка чи надання неправомірної вигоди були вчинені по відношенню до осіб, визначених у частині четвертій статті 18 ККУ».

 

Оновлено статтю 368-2 ККУ, де передбачене покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна за «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі».

 

Цікавим є визначення поняття «провокація підкупу», тобто дії службової особи з підбурення особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду".

 

Звертаємо Вашу увагу й на зміни, внесені до Закону України «Про прокуратуру». До положень Закону додане нове поняття – «Спеціалізована антикорупційна прокуратура». У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України. Законом визначені функції, покладені на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, в тому числі здійснення міжнародного співробітництва.

Також оновлене і цивільне законодавство. Зміни внесені, зокрема, у Цивільний процесуальний кодекс України, положення якого доповнені главою девятою «Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування».

 


Comments